Тема вікінгів, що прибули і оселилися у Гренландії, дуже неоднозначна, адже, проживши на острові декілька століть, вони раптово та безслідно зникли. Дослідники вибудували декілька теорій, але остаточної думки немає. Тому запрошуємо пройтися сторінками цієї таємничої, навіть трохи детективної історії. І, можливо, знайти відповідь на питання, куди ж зникли з острова скандинави.
Як нам відомо з саг, відкрив острів і дав йому назву норвезький вікінг Ерік Рудий, який прибув туди у 982 році. Сюди він потрапив унаслідок покарання. Це було вигнання з Ісландії за вбивство двох чоловіків у сусідській сварці. У Гренландії Ерік провів три роки і повернувся назад в Ісландію у 985 році. А вже наступного року, він разом з іншими поселенцями вирушив назад у Гренландію з метою оселитися на острові. Поселенці прибули на 14 кораблях.
Чому Гренландія? Чому саме зелена земля, якщо більша її частина вкрита величезним льодовиковим покривом? Припускають, що це був «маркетинговий хід» Еріка — так він хотів заманити більше поселенців.
Згідно з деякими сагами, поселенці прибули сюди, бо шукали нову землю для землеробства. Проте сучасні археологи вважають це не досить правдивим фактом. Для чого було скандинавам вирушати так далеко, щоб отримати для землеробства землі, набагато гірші за характеристиками, ніж їхні? Вважається, що предметом їх зацікавлення стала слонова кістка з бивнів моржів. В середньовічній Європі вона коштувала немало і могла стати предметом збагачення для охочих до грошей вікінгів. Виходить, що поселенці Гренландії були не фермерами, як вважали раніше, а мисливцями за моржевою кісткою та купцями, передусім. Тобто вікінгами. Адже вікінги цікавилися, грубо кажучи, військовою сферою та торгівлею. Землеробство їм могло допомогти вижити, але в осілості зацікавлення вони не мали.
Вчені припускають, що ще до Еріка Рудого, поселенці Ісландії могли відкрити для себе Гренландію. Адже на своєму острові вони настільки активно полювали на моржів, що їх більше там не лишилося.
Період, коли вікінги відкрили Гренландію, відомий як середньовічний теплий період, який тривав приблизно з 900 до 1300 року. Дістатися зі Скандинавії до Гренландії тоді було легше та безпечніше, адже кількість морської криги в цей період зменшилася. Тепліший клімат зробив можливим випас худоби.
Наприкінці Х століття сформувалося два поселення: більше, відоме як східне, на південно-західному узбережжі (Eystribyggð) і менше, яке розташовувалося північніше — західне (Vestribyggð). Разом у поселеннях, як припускали раніше, жило 5000 осіб. Але, перерахувавши кількість будинків і могил, вчені припустили, що на піку свого розвитку скандинавське суспільство Гренландії не перевищувало 2500 осіб. Отже, останнє дослідження скоротило цю цифру вдвічі.
Археологічні знахідки свідчать, що поселенці мали овець, кіз і велику рогату худобу. Вони будували будинки та церкви з дерну та каменю. Продавали в Європу хутро, слонову кістку з бивнів моржів, живих білих ведмедів та інші екзотичні арктичні товари. Скандинавські поселенці полювали на тюленів та можливо, їли їх, про що свідчить велика кількість кісток, знайдених археологами на місці поселень.
Так чому вікінги покинули Гренландію, якщо життя там ніби вдалося? Раніше серед вчених панувала теорія, що буцімто до цього призвів їхній спосіб життя та похолодання. Випасання худоби привело до виснаження ґрунту, брак деревини не став на перешкоді будівництву та ремонту кораблів. А закінчення теплого періоду стало їх найбільшою проблемою. Похолодання було пов’язане з виверженням вулкану… в Індонезії. До чого тут Індонезія, яка лежить по інший бік світу, можете подумати ви. Проте, це було надзвичайно потужне виверження, таке, що археологи знайшли попіл на льодовому щиті Гренландії! Річ у тому, що хмара попелу, викинута вулканом у стратосферу, закрила сонячне світло, що призвело до охолодження клімату Землі.
Так от, скандинави залишили острів близько ХV ст. Не забуваємо про похолодання — воно стало умовою збільшення льоду та штормів, що ставило під загрозу імпорт та експорт, від яких дуже залежали скандинави. Але воно не було головною причиною, адже після настання так званого Малого льодовикового періоду, скандинави жили в Гренландії протягом ще цілих 100 років.
Новим цікавим фактом у цій історії стає відкриття Європою торговельних шляхів з Африкою та знайомство зі слоновою кісткою з бивнів слонів. Саме вона стала справжнім конкурентом моржевій, з огляду на свою високу якість. Стикнувшись з цими проблемами, невелика кількість скандинавів могла емігрувати. Чому саме невелика, пояснює археолог Томас Макговерн. Якби з Гренландії почалася масова еміграція до Ісландії чи Норвегії, то таку значну подію точно б зафіксували в джерелах. Існують також думки, що еміграція могла бути повільною, тому і не стала предметом окремої уваги. І, до речі, археологи не знаходять у Гренландії цінних предметів серед артефактів, ніби їх просто забрали.
Ще однією причиною, яка могла вплинути на «зникнення» вікінгів, стала чума, яка охопила Європу у середині ХІV століття. Невідомо, чи чума досягла Гренландії, але хвороба охопила Норвегію, яка була країною, що сполучала Гренландію з Європою та була її головним торговим партнером. За словами Макговерна, порт Бергена був місцем, куди приходили і звідки відправлялися гренландські кораблі. Ще одна цікава думка, яка існує серед дослідників: зменшення контакту з Норвегією повпливало на втрату гренландськими скандинавами зв’язку зі своєю ідентичністю як християн та європейців.
У 1200-х роках у Гренландію прибули інуїти. Невідомо, чи могли вони стати однією з ключових причин, чому скандинави покинули острів, але у скандинавських джерелах згадується кілька сутичок між інуїтами та вікінгами, а скандинавські артефакти були знайдені на місцях поселень інуїтів. Також невідомо, якою ще могла бути взаємодія з інуїтами, але припускають, що скандинави навіть торгували з ними.
Ще одна причина: у статті Маріси Борреггіне йдеться про підвищення рівня моря до 10 футів, що могло б затопити десятки квадратних кілометрів, включно з більшою частиною продуктивних сільськогосподарських угідь поблизу гренландських фйордів.
Серед інших причин «зникнення» поселенців у Гренландії дослідники називають навіть посуху.
Як бачите, причин та теорій дуже багато. Вважається, що кожна з них могла по-своєму вплинути на скандинавських поселенців. Але чи була велика сутичка з інуїтами, чи це була еміграція, якою вона була — це все питання, на які досі потрібно знайти відповіді.
Стаття написана на базі джерел:
Наталя Коцюбинська