Пошук
  • USC

Транспорт і транспортні звички шведів

Кожна нація, спираючись на власний досвід, дивиться на життя по-різному. І навіть така буденна річ як транспорт може стати об’єктом палких дискусій серед представників двох різних культур. Якщо розповісти шведу про концепт маршрутки, у нього чи в неї в голові точно спливе картинка одного із кіл пекла. Невже у Швеції громадський транспорт настільки відрізняється? Що ж, однозначної відповіді на це питання не існує, але спробуймо розібратися у його особливостях.


Стокгольм, звісно, поступається Копенгагену за кількістю велосипедистів, але щонайменше кожен п'ятий житель Стокгольму має свій велосипед, на якому вони їздять навіть взимку чи в негоду. А в останні роки особливої популярності набули ще й електросамокати. Так вдається оминути транспортні корки і водночас зробити свій вклад у боротьбу із забрудненням довкілля. Комфортній їзді сприяє передусім густа мережа велодоріжок, що буквально пронизує всі великі міста. Вздовж популярних маршрутів розташовані насоси, якими можна підкачати спущені колеса. А батьки часто прикріплюють до багажника спеціальні крісла і їздять разом із маленькими дітьми. Деякі навіть із двома відразу. У підвалі багатьох будинків облаштовані велосипедні паркінги, які зазвичай переповнені. Якщо ви прибули до Стокгольма як турист, оренда велосипеда на один день коштує від 150 крон (майже 500 грн) включно із замком і шоломом. А придбати вживаний велосипед можна й за 500 крон (~1500 грн). Лиш не забувайте показувати іншим учасникам дорожнього руху, що ви збираєтеся повертати, інакше осудливих поглядів уникнути не вдасться.

У Стокгольмі за 900 крон (~3000 грн) можна придбати SL-kort, тобто місячний квиток на весь громадський транспорт, — метро, трамваї, автобуси, приміські потяги, і навіть пороми. Одноразова поїздка коштує майже 120 гривень.


Стокгольм став першим містом, яке відмовилося від викопного палива для наземного громадського транспорту. Тож місцеві автобуси їздять на біопаливі різних видів, що виготовляють на заводах, які переробляють харчові відходи. Загалом, у Швеції лише менше ніж 20 % автобусів заправляють бензином. Екораціональність у всьому. Чекати на автобус по-шведськи теж треба вміти. Шведи часто кепкують із соціальної дистанції, кажучи, що вони дотримувалися її все життя.

Узагалі, у транспорті діє низка неписаних правил, на які слід зважати. Великим гріхом буде сісти поруч із кимось, якщо у вагоні/салоні є вільні місця. Так ви порушите особисті кордони попутника. Лише на відстані. Якщо сісти поруч із кимось усе ж довелося, то варто відсісти відразу, щойно з’являться вільні місця. Уступати місця жінкам або старшим буває небезпечно. Якщо в Україні це такий собі вияв поваги, швед може сприйняти це як образу: «Що? Думаєш я такий немічний і постояти не можу? Я виглядаю таким старим?». За проїзд, очевидно, ніхто не передає, тому і про це можна спокійно забути. Швед ніколи вас не запитає, чи ви виходите на наступній зупинці, натомість, якщо він їде не сам, почне голосно говорити зі своїм товаришем: «а от як ЗАРАЗ МИ ВИЙДЕМО…», й очікуватиме, що ви йому дозволите пройти до виходу.


Метро це теж окрема історія, про яку написано безліч статей. Стокгольмський метрополітен, що налічує 100 станцій, називають найдовшою галереєю у світі, адже, спустившись під землю, вас очікують оригінально розфарбовані стіни. Не варто шукати літеру «М» у місті, адже метро в Стокгольмі називається Tunnelbana і позначається літерою «Т». Однозначно варто годинку покататися різними станціями. Тут теж потрібно дотримуватися дистанції, а підіймаючись на ескалаторі, ті, хто не поспішають, стоять праворуч, дозволяючи іншим проходити ліворуч.

Тролейбуси у Швеції їздять лише в одному місті, Ландскруні, і це водночас найкоротша тролейбусна система у світі — лише три кілометри. Вісім хвилин від однієї кінцевої до іншої. Оце і все. Однак, у Швеції є й інший транспортний рекордсмен — найдовша трамвайна мережа Північної Європи, що знаходиться в Ґетеборзі, — понад 160 кілометрів. Недаремно трамвай є символом цього міста. А в Стокгольмі трамвай навіть можна винайняти, щоби відсвяткувати день народження чи провести вечірку. А якщо вам особливо пощастить, на одній із ліній можна застрибнути в трамвай-кафе й попити кави, їдучи на роботу. Без фіки нікуди.


Теоретично можливо проїхати й без квитка, та краще не ризикувати, це карається серйозними штрафами — 1500 крон (~5000 грн). Утім хитрі шведи створили у Фейсбуці групи, де повідомляють, на якій лінії вони помітили контролерів. Одна з таких налічує 21 тисячу користувачів.

Шведська залізниця часто потрапляє в антирейтинги найбільш непунктуальних залізниць у Європі. Знайти шведа, який би не бідкався на залізницю, однаково, що шукати голку в копиці сіна. У 2019 році лише 79 % потягів прийшли вчасно або із запізненням до 5 хвилин. Експерти звинувачують у цьому старі рейки. Натомість, придбавши квиток, ви можете користуватися бездротовим інтернетом у потязі. Плацкартів, до речі, у Швеції немає, а купе бувають трьох- і шестимісні.


Автобілями шведи теж активно користуються (авто має приблизно 80 % сімей), однак отримати водійське посвідчення доволі складно. На дорозі діє правило «безпека понад усе», і водії зазвичай зупиняються, ще навіть коли ти не встиг підійти до пішохідного переходу. Про безпеку свідчить статистика. У 2019 році на дорогах Швеції загинуло 223 людини. У загальному, правила дорожнього руху майже не відрізняються від українських, однак є один додатковий розділ — про екологію. Там йдеться, наприклад, про те, як правильно газувати, щоб економити пальне, і відповідно, менше забруднювати довкілля. А якщо хтось зайву секунду затримається на світлофорі, ніхто не буде сигналити. Сигналити лише в екстренних ситуаціях. Ну й не дивуйтеся, якщо побачите «теслу» в службі таксі. Електрокари й гібриди стають усе популярнішими з кожним роком.

Із розвитком технологій, можливо, й Ілон Маск колись запустить у Швеції гіперлуп. Тоді пересічного громадянина хвилюватиме лише два питання: «чи це екологічно?» і «чи будуть там порушувати мої особисті кордони?».


Микита Никончук


65 перегляд0 коментар