Особистий досвід
Моє знайомство з Данією почалось із «велосипедної відпустки» у 2003 – це була подорож у понад 200 кілометрів материковою частиною країни впродовж одного тижня. І вже після переїзду до Данії наступного року я усвідомив, що потрапив у справжній рай для велосипедистів. Йдеться не лише про Копенгаген як велосипедну столицю, але й про всю країну з її велосипедною інфраструктурою, яка може бути прикладом для будь-якої іншої країни. Тут я хочу розповісти про повсякденне використання велосипеда у Данії, але почну з моєї пристрасті до самого транспортного засобу.
Свою першу зарплату в Україні я витратив на вживаний, але суперовий на той час «маунт-байк». Придбавши його, я ніколи не ходив пішки: на велосипеді я швидко діставався до будь-якої точки Івано-Франківська. Навіть на роботу в Тисменицю я інколи їздив на ньому, а це десь 11 км в один кінець. Ну, і я впевнений, що своє кохання я зустрів саме завдяки тому велосипеду. Але це вже інша історія.
В Данію я звичайно переїжджав разом з моїм двоколісним другом. Від Івано-Франківська до Копенгагена я добирався всіма транспортними засобами, на яких було місце для велосипеда: автобусами, поїздами, поромами. Також деякі ділянки маршруту я долав саме на велосипеді.
Копенгаген – велосипедна столиця
Копенгаген одразу мене підкорив своєю фантастичною велосипедною інфраструктурою, яка розбудовувалася десятиліттями. І процес вдосконалення тієї інфраструктури ніколи не припинявся впродовж 15-ти років мого життя у місті. Проти використання велосипеда у Копенгагені важко знайти якісь аргументи, адже як велосипедист ти є повноцінним учасником дорожнього руху і в багатьох випадках маєш перше право на перетин перехресть тощо. Все це регулюється окремими велосипедними світлофорами, які встановлені на більшості перехресть міста. Велосипедні доріжки переважно відокремлені від основної смуги дороги та тротуарів. Безкоштовне паркування можливе майже всюди (на противагу вартісному паркуванню для авто у центрі міста і це у випадку, якщо тобі пощастить знайти вільне місце). Але звичайно треба поважати пішоходів та їхнє право на вільне пересування, тому залишати велосипед просто на тротуарі може бути знаком неввічливості. Також багато власників магазинів вивішують написи із забороною паркування велосипедів біля скляних вітрин їхніх магазинів і кав’ярень, але законність таких заборон завжди є предметом жвавих дискусій…
Звучить як повна свобода для велосипедистів? Проблема абсолютної свободи в тому, що вона легко може призвести до хаосу, тому є багато правил та обмежень і поліція проводить часті рейди для контролю велосипедного руху та поведінки велосипедистів. Порушники правил отримують штрафи. Серед найважчих порушень – перетин перехрестя на червоне світло, розмова по мобільному телефону, якщо велосипедист тримає його у руці під час руху тощо. До прикладу, інші види порушень – рух по тротуару, рух без ліхтарів на велосипеді у темні години доби.
Не впевнений, як закінчилися дебати стосовно введення обов’язкового використання велосипедного шолому , але було багато промокампаній щодо необхідності застосування шоломів заради уникнення важких травм. Особисто я ніколи не був фанатом шолома і ніколи його не використовував, навіть попри те що нам на роботі безкоштовно пропонували шоломи.
Ще один чудовий плюс велосипеда як транспортного засобу – ним не заборонено користуватися, навіть якщо ти випив «трошки більше, ніж звичайно» алкоголю ввечері.
Велосипедні шахраї
Звичайно у місті, де велосипеди так масово використовуються у повсякденному житті, існує багато велосипедних шахраїв . Навіть якщо кожен велосипед продається зі спеціальним замком на задньому колесі, власники дорожчих моделей мають постійну турботу і головний біль. Велосипеди крадуть постійно і поліція не має ресурсів допомогти. Можна оформити страхування, але найкраща порада – просто купити дешеву функціональну модель і спати спокійно по ночах, не тягаючи велосипеда щодня з квартири на вулицю. А так само не нервувати, коли залишаєш велосипед десь перед магазином, театром чи станцією метро.
Попит породжує пропозицію і різноманітність моделей
Шокує також кількість велосипедних крамниць та майстерень майже на кожній вулиці. Не всі майстри є сумлінними у своїй справі, але у нашому районі був фантастичний майстер і він завжди без додаткової оплати міг підтягнути ланцюг.
Шокує також неймовірна кількість моделей велосипедів – транспортні як всесвітньо відомий Christiania bike та безліч інших.
Деякі з них мають вартість авто і для них точно потрібно мати гараж аби не вкрали вночі...
Головний транспортний засіб від дому до місця роботи
Копенгагенська комуна завжди мала високі амбіції щодо використання мешканцями велосипеду як основного транспортного засобу.
Приблизно 50% населення обирали саме велосипед вже у 2016 році. Від мого дому до роботи було десь 2.8 км і велосипед був зрозумілим вибором – тільки біля 10 хвилин я витрачав на дорогу від дому до офісу. Більшість людей живе набагато далі від робочого місця, але відстані нікого не лякають в Данії. У мене були колеги, які на велосипеді долали відстань у понад 20 км від дому до офісу. Кожного дня та незалежно від погодних умов. Чому ні? Особливо коли більшість робочих місць пропонує душові кабіни та гардеробні приміщення для переодягання. Це ж просто супер – надавати такі зручності та заохочувати працівників вести здоровий спосіб життя.
Велосипедом як повсякденним транспортним засобом користуються всі, навіть топ політики та міністри. І тут жодного піару: біля нас жив міністр освіти і він кожного ранку крутив педалі до Фолькетінгу (данський парламент) повз наш під’їзд, долаючи свої «здорові» та екологічно чисті 4 км до офісу.
Подорожі велосипедом по країні
Коли мене питають як краще для себе відкрити Данію, моя відповідь звучить так: велосипедом.
Від мого першого «відкриття» і впродовж багатьох наступних років разом з дружиною ми постійно подорожували Данією велосипедними маршрутами. Існує величезна кількість спеціальних маршрутів по країні і на багатьох з них є безкоштовні місця для ночівлі у наметі. Можна навіть придбати велосипедний путівник – книгу з описом всіх маршрутів.
Ми там бували дуже часто. За 3-4 дні у легкому темпі можна побачити весь острів, покупатися у прохолодній воді на піщаних пляжах південного сходу, поласувати копченої рибки на півночі та побачити характерні дивакуваті конусні церкви Борнгольма. Після переїзду з Копенгагена до Швеції я часто сумую саме за міським динамічним велосипедним рухом, адже це неймовірне відчуття бути частиною такої транспортної інфраструктури і кожен обов’язково має спробувати це самостійно!
Орест Андерсен